І поринула у роздуми… Доля дала мені щастя народитися у красивому, квітучому краї. Шовкові трави неозорих степів, горді дерева прадавніх лісів, блакитні води веселих річок сходу й заходу – усе це життєдайна Слобожанщина. Я – мешканка міста Краснограда, яке наповнене власною поезією, власною музикою моєї батьківщини.
Ллється над колискою дитини лагідна колискова пісня, несе дитину у вільний політ снів, пестить своїми лагідними словами, надає здоров’я і сили зростати. У свій час Софія Федорівна Русова сказала: «Нація народжується біля дитячої колиски». Бо колискова пісня і рідна мова, почута в дитинстві від мами, пробуджують у дитини почуття любові до рідних, свого краю, дають відповідь на питання «хто ти є?» та стають джерелом життя, мудрості, краси. Розпочату матір’ю магію розвитку дитини підхоплює небайдужий педагог.
Із цієї пісні починалося і моє життя. Тоді я ще не знала, що проста народна мелодія посіє в серці насінинку, яка проросте щирим паростком любові до української пісні, а також стане однією зі складових моєї професії. І почнеться надзвичайно найцікавіша, найспівучіша, творча з професій на землі музичного керівника дошкільного закладу.
Дитячий садок для мене – рідна домівка, де дошкільнята - мої діти. А навчати і виховувати їх - не тільки весела гра, а й відповідальний процес. Це безмежне поле, на якому наполегливо та завзято працює педагог. Щодня пошук, відкриття, несподіванки: то прикрі, то кумедні. Моя щоденна робота – то творчість, у яку я вкладаю частину своєї душі. Поряд зі мною маленькі хлопчики й дівчатка. Моя радість стає джерелом нової радості. Моя творчість - це незримі ниточки, які об’єднують серця. Це найщасливіші хвилини мого спілкування з дітьми, а для них – незрівнянна радість відкрити новий світ, відбитий у чарівному світобаченні їхньої творчості.
Саме такі моменти стають засобом інтелектуальних взаємин. Кожному хочеться бути мудрим, умілим, активним, успішним, добрим, а це так необхідно людині у подальшому дорослому житті. Учити дітей бачити світ, думати про людське благородство, нищити зло і сірість, сприймати красу природи і зберігати її, чути співочу мову і знати її, милуватися мистецтвом, створеним руками людей, і бути самій розумною, творчою людиною - такі прості речі формують у людині цілеспрямований світогляд, національну гордість, любов до рідного краю, до Батьківщини.
Професія, омріяна в дитинстві, приносить насолоду.
Посіяний мною у душі дитини вогник добра і любові згодом проросте у дорослому житті людини і розпалить вогонь творчості: виростуть поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, вчителі і депутати, просто гарні люди, гідні громадяни своєї держави – України.
